Упи́р - міфологічний образ у фольклорі европейських народів: мрець, який нібито виходить з могили, щоб сосати кров живих людей. Українські міфологічні леґенди малюють образ Упира як старшого над відьмами. Упир приблизно відповідає вампіру в європейській міфології і має багато спільного з вурдалаком в східнослов'янскій традиції, однак ще в XIX ст. ці персонажі диференціювались.
Побутує кілька варіантів трактування цього образу. Згідно одних уявлень, упир є сином чорта й відьми. Живе він як звичайна людина, однак з-поміж інших вирізняється злістю. Згідно іншого вірування, упирі мають тільки людський вигляд, а за своєю суттю це є справжні чорти. Існує вірування, що упирі - це трупи відьом та інших людей, у які після смерті вселилися чорти і приводять їх у рух. Упирем може стати будь-яка людина, якщо її обвіє степовий вітер. Своїм зовнішнім виглядом упир може не відрізнятися від звичайних людей або ж відрізнятися дуже рум'яним кольором обличчя. Іноді упирями вважають дітей (з великою головою, довгими руками й ногами), які можуть передбачати майбутнє. Досить часто народна уява поділяє упирів на дві групи: живих та мертвих. Характерними ознаками мертвих упирів є те, що вони мають червоне обличчя, яке у домовині повернуте донизу. Мертвий упир ніколи не розкладається. Живий упир теж має червоне обличчя і дуже міцну статуру, яка потрібна йому задля того, щоб на своїй спині носити мертвого упиря. Мертвий без живого не може бути шкідливим, оскільки сам не має здатності ходити. О.Афанасьєв стверджує, що упирі - це злісні блукаючі мерці, які за життя були чаклунами, вовкулаками або людьми, яких не приймала церква /вбивці, єретики, боговідступники/. Уночі упирі встають зі своїх гробів і ходять по світу. Вони заходять у хати, накидаються на сонних людей /найчастіше - на немовлят/ і висмоктують їхню кров /потинають/, в результаті чого людина помирає. Вони можуть розгулювати по землі до співу перших півнів, а потім кидаються до своїх могил. Щоб позбавитися від упирів, люди відкопували їхні могили і пробивали груди мерця осиковим кілком. Якщо це не допомагало, труп спалювали. Упирів вважали причиною засух, неврожаїв, епідемій. В українській демонології упир є символом зла, смерті, біди, епідемій та стихійного лиха.
Вампі́ри — міфологічні або фольклорні неживі істоти (інші назви невмерлі, оживлені, мертвяки), зазвичай ожилі людські трупи, які живляться людською і/або тваринною кров’ю. Вони також часто зображаються в кіно чи художній літературі. В фольклорі термін переважно використовується стосовно кровососа з східно-європейських легенд.
У ГП є також відмінності між вампірами і упирями, але тут вони, ясне діло, трохи відрізняються від загальноприйнятих, та все ж:
У книгах 6 і 7 можна прослідкувати, що Роулінг таки диференціює вампіра і упиря. У 6 книжці на Різдвяній вечірці у Слизорога з*являється його колишній учень з вампіром Сангвіні, який (вампір) наділений розумом і свідомістю. А у 7 книзі, коли Рон показує Гаррі свого упиря на горищі ясно видно, що упир просто собі лежить і стогне (що було описано і у другій книзі)... Тобто, з цього можна зробити висновок, що ця істота немає розуму і свідомості.
Правда закінчення весілля - не дуже 
