Додано (05.06.2008, 22:36)
---------------------------------------------
Ось все разом , тому що в листі я писав уривками

Неможливо читати нумерологів, ігноруючи значення, яке вони надають поняттю «вібрація». «Нумерологія є лише розширеним вивченням вібрації», а числа від 1 до 9 «являють собою повний цикл вібрації». «Ми живемо у світі вібрацій, і кожна істота має свою індивідуальну вібрацію, відмінну від інших”.
Теорія вібруючого Всесвіту ввійшла в окультизм у ХІХ столітті, слідом за відкриттям природи світла, електрики та магнетизму. На початку сторіччя фізики продемонстрували хвильову природу світла, зазначивши, що електричні та магнітні імпульси теж передаються хвилями. У цей період було визнано, що молекули всіх речовин знаходяться у постійному коливному русі. Базуючись на ці данні, окультисти розробили теорію, що все у Всесвіті коливається та вібрує. Різним речам притаманна різна частота коливань, і природа та сутність кожної речі визначається частотою вібрації так само, як видимі нами різноманітні кольори визначаються світловими хвилями різноманітної довжини.
І хоча фізики ХІХ століття сприяли виникненню цієї теорії, в основному вона базується на аналогії зі звуком і, в особливості, зі звуком музичним. Всесвіт здається нумерологу величезним музичним інструментом із незчисленними струнами. Струни вібрують з різною частотою.
Існує дев’ять основних рівнів вібрації – дев’ять нот, які видає інструмент, - яким приписані цифри від 1 до 9. Кожна струна інструменту являє людину, місце чи якийсь предмет. Кожна вібрує зі своєю власною частотою, видаючи слабий звук, який приєднується до звуків інших струн, сума яких утворює одну загальну ноту, якою у даний момент звучить Всесвіт. Ім’я людини відображає властиву їй „ноту”, тому що ім’я зберігає у собі сутність людського єства. Але, окрім цього, людина знаходиться під сильним впливом числа свого народження, тому що загальна тональність вібрації Всесвіту дає свій відбиток на долю та характер людини.
Ця картина світобудови була з ентузіазмом сприйнята сучасними окультистами, хоча для окультизму вона не є новою. Вона бере початок ще з вчень Піфагору та з відкриття взаємодії між музичними інтервалами.
Про Піфагора відомо дуже мало. Він народився на острові Самоє у Малій Азії. Вважається, що він подорожував до Єгипту, Вавилону та Індії, де й черпнув знань Сходу. Близько 530 року до н.е. він організував релігійне братство і філософську школу у Кротоні, грецькій колонії на півдні Італії. Громадяни Кротону були обурені поведінкою Піфагора та його учнів і вигнали їх з міста.
Піфагор та його ранні послідовники не залишили після себе жодних письменних свідчень. Вірогідно, Піфагор вірив у реінкарнацію. Йому ж приписуються досить дивні максими, деякі з яких вказуються на те, що Піфагор боявся ворожої магії: плюй на свої зрізані нігті та волосся; піднявшись після сну, скатай постіль и розгладь місце, де лежав; не носи обручок; допоможи тому, хто завантажує, проте ніколи не допомагай тому, хто розвантажує; коли взуваєшся, починай з правої ноги, однак коли миєш ноги, починай з лівої. Та: "Не піддавайся нестримній радості".
Ймовірно, саме Піфагор відкрив, що відомі музичні інтервали його часу - октава, квінта та кварта - можуть бути виражені співвідношенням між числами 1, 2, 3 и 4. Висота звуку буде залежати від довжини струни. "Візьми струну та видай звук. Затим збільш струну вдвічі, і нова нота буде на октаву нижче попередньої”. Таким чином октава може бути виражена співвідношенням 2:1, квінта 3:2, а кварта - 4:3.
Ранньогрецькі філософи були у постійних пошуках якогось принципу, який впорядковує Всесвіт. Відкриття музичних інтервалів навело піфагорійців на думку, що цей впорядковуючий принцип може бути математичним. Якщо співвідношення нот у музичному звукоряді можливо виразити в числових термінах, тоді чому б всі незвичайні і, здавалося б, розрізнені явища Всесвіту не звести до них же. Згідно Аристотелю, піфагорійці притримувались саме такого погляду на світобудову: „Такий-то набір чисел є справедливістю, інший – душею та розумом, третій – можливістю, і все інше, звичайно, також може бути виражене в числах”.
Відштовхуючись від цього, Нікомах, піфагорієць І сторіччя н.е., пояснював, що в основі світобудови лежить числова схема. „Все, що систематично створено у Всесвіті, визначено та впорядковано згідно з числами по задуму творця всього сущого... Згідно з ним, з цим художнім планом, повинно було створено все – речі, час, рух, небо, зірки та все інше”. Теорія про те, що всі явища Всесвіту пов’язані між собою одним загальним задумом чи малюнком – одне з фундаментальних тверджень магії. А впевненість в тому, що цей задум є числовим – основа нумерології. Варто додати, що назва речі приховує в собі її сутність; а також метод перекладу назв у числа, і основний принцип нумерології, як ключа до таємниць Всесвіту, з’являється у своєму завершеному вигляді.

Домашнє завдання:
- стислий(!!!) конспект лекції;
- знайти та записати про вчення Піфагора ( головні числа, тетраедр, тетрактис).

Додаткове завдання:
Біографія Піфагора (все, що Ви зможете відшукати).

Кликни сюда!: кусачка
[/url]
ВЧИТЕЛЬ З НУМЕРОЛОГІЇ
З@МІСНИК ДИРЕКТОР@ ГОГВОРТС@

моя сова Аня Лу